Інтерв’ю інтернет – виданню «Українська правда»

-          За чиєю квотою ви опинилися у списку опозиції?

-          Як ділились квоти — не моя компетенція

-          Добре, а хто вам запропонував місце в списку, з ким велися переговори?

-          Це був достатньо довгий процес. Перша розмова відбулася одразу після Нового року. Перша людина, з якою я говорила — Микола Мартиненко. Були ситуативні розмови. Мартиненко знав про мою активну громадсько — політичну позицію. Все було step by step, спершу лише теоретичні розмови. Про те, що буду у списку мені стало відомо за лічені дні до з’їзду, номер дізналась на з’їзді.

-          Це правда, що ви подруга його дружини?

-          Я  знайома з Ганною десь років 8-10.

-          Ми говорили з Сергієм Пашинським і Арсенієм Яценюком, і кожен каже, що ви не їх квота. Вам наскільки приємно, що від вас так відхрещуються?

-          Я про це абсолютно не думаю.

-          Ви лишаєтесь членом «Батьківщини»?

-          Так, більше 6 років.

-          Тоді логічно було б, щоб ви були їхньою квотою. Чи не так?

-          Ви хочете витиснути з мене відповідь, яку я насправді не знаю. Зрозуміло, що є квоти. Кожен кандидат мав обговорюватися, і, якщо якась політсила була проти, то людина не мала потрапити  до списку.

-          Я думаю, що мала б бути якась зустріч лідерів політсил з кандидатами. Ви зустрічались з Турчиновим?

-          Ні.

-          А з Яценюком?

-          Так.

-          А ви давно з ним знайомі?

-          Ні. Власне дякуючи цій ситуації ми й познайомилися. Була робоча зустріч щодо майбутніх виборів. Але розмова йшла не про список, а лише про мою позицію: чим я займаюся, які мої погляди з тих чи інших питань, зокрема, переходів між фракціями та голосувань всупереч волі партії, та які результати роботи я маю.

-          Яке враження на вас справив Яценюк?

-          Демократичне.

-          А з Тимошенко ви були знайомі?

-          Ні.

-          Вам не здається, що це дуже дивно. Ви не знайомі з обома лідерами опозиції, але ви йдете в список. Якби вам розказали вашу історію,  ви повірили б, що так буває. Вас це не здивувало?

-          Ні, не здивувало.

-          Наскільки я пам’ятаю, Арсеній Яценюк пояснив вашу появу в списку вашою активною позицією у захисті дитячих садків від приватизації. Скільки дитячих садків ви відстояли?

-          Мій здобуток – відстояна , особисто мною, законність щодо прав та майна громади, і немалої частки державної власності. Мова йшла про12 гектарівземлі які і сьогодні належать Міносвіти.  За результатом моєї зустрічі з Поповим, яка відбулась десь рік тому, там буде побудований освітній центр, замість житлового комплексу, який пропонувався. Тобто, земля в парковій зоні залишена дітям. Також можна говорити про неприватизовані 15 тис. кв. метрів приміщень ЖЕКів. До речі, орієнтовна вартість квадратного метру у середмісті складає  не менш, ніж 16 тис. гривень, тобто, орієнтовно 240 млн. гривень, які залишились у власності територіальної громади та інше..

-          Добре, а тепер уявіть, що є ваші здобутки з дитячим будинком, а є люди, які брали участь у акціях протесту, проти яких порушені справи, які були депутатами, і вони не потрапили в список. Це справедливо?

-          Можливо і несправедливо, як несправедливо і те , що порушують справи проти людей які відстоюють законність і виступають проти політичних ув’язнень, не важливо чи є вони депутатами, чи ні. Мої здобутки не є малими, як  з огляду на фінансову складову, так і з огляду на мою активну політично-публічну  позицію. Я, напевно, була першим депутатом райради міста Києва, який зміг домогтися виступу в Київраді за останні 10 років. Більш того мене підтримала не лише майже вся Київрада , а й прокуратура наклала протести по всіх питаннях, які я піднімала.

-          Добре, уявимо, що ви вже потрапили у парламент, якими будуть ваші перші законодавчі ініціативи ?

-          По-перше, напевно, унеможливлення «танцювання сіртаки» між букв закону стосовно виборів Київського міського голови. На сьогодні є прогалина в законодавстві — чітко не визначено термін між тим, коли міський голова подає у відставку і, коли Верховна Рада оголошує початок виборчої кампанії.  Сьогодні, користуючись відсутністю цього терміну, влада відкрито показує повну зневагу до кожного киянина, тобто до 5 мільйонів громадян України. Бо від заяви пана Черновецького до розгляду цього «неважливого» питання лише у Київраді пройшло півтора місяця – чималий термін, з огляду на те, що передвиборча кампанія має тривати 2 місяці. Ще більш зухвало звучать ідеї про можливість виборів мера Києва в 2013 році. Тобто, ще рік право киян самим обирати собі мера буде знехтуване.

-          В якому комітеті ви хотіли б працювати?

-          Найбільший мій інтерес до підкомітету з питань податкового права.

-          Тобто ви не будете захищати права дітей?

-          І права дітей, і людей літнього віку, і всіх громадян України має захищати Закон. Чітке його виконання кожним з нас.

-          З відкритих джерел інформації ми знаємо, що у вас є свій бізнес, що ви глава “ArtFashionGroup”. Щоправда, пошук на це словосполучення видає лише ваші фотографії.

-          Ця фірма де-факто не існує вже років 7, відтоді як я стала депутатом.  Коли я обралась, переконалася, що хочу для себе іншої кар’єри і перестала займатися розвитком цієї компанії.

-          А інший бізнес у вас є?

-          Так. Я засновник кількох компаній які займаються комерційною нерухомістю.

-          Ви можете назвати ці компанії?

-          Так, на сьогодні я є керівником компанії «Спектр — Б».

-          Добре, а ви можете сказати, який був ваш дохід минулого року.

-          Він становив без кількох тисяч мільйон гривень.

-          Де ви взяли стартовий капітал для бізнесу?

-          Отримала кредит, який став стартовим капіталом.

-          Ваші батьки вам не допомагали?

-          Вони мені допомогли з найпершим бізнесом.

-          Яка це була сума?

-          Орієнтовно 20 тисяч доларів.

-          А чим займалися ваші батьки, який вони мали бізнес?

-          Мама – народний депутат ІІІ скликанні ВРУ, має три вищі освіти. Тато був керівником великого державного підприємства, потім займався бізнесом. Взагалі, все життя мої батьки напружено працюють.

-          Просто є інформація, що на ваших батьків була оформлена власність Павла Лазаренка — зокрема, акції компанії «Омега», яка в інтересах Лазаренка володіла «Київстаром».  Правда, що після засудження Лазаренка в США ваші батьки перевели актив на структури, до яких Лазаренко вже не зможе дістатися ніколи. Це правда?

-          Те що ви розповіли досить сумбурно. Павло Іванович залишив країну, коли мені було лише 18 років. На той час я працювали в парламенті, помічником депутата. Зокрема, допомагала в роботі комісії, яку очолював Олександр Єльяшкевич, на той час визнаний опозиціонер.

-          А як ви потрапили до нього в помічники?

-          Я не була його особистим помічником, просто допомагала в роботі комісії, яка займалася захистом прав виборців під час президентських виборів, на яких обирався Кучма на другий термін.

-          Це ви тоді вирішили стати депутатом?

-          Кожен народжується з покликом. Хтось — з покликом бути, наприклад, хірургом, я мріяла — захищати права людей. В той час професія юриста лише починала бути актуальною, я  хотіла бути професійною в двох сферах: в захисті прав людини та податковому праві.

-          А ви пам’ятаєте Лазаренка?

-          Так, але це спогади дитини.

-          Кажуть, Лазаренко і його дружина перехрестили половину дітей своїх соратників

-          Я не є його хрещеницею, мій тато – хресний його доньки. Правда на час цих подій Павло Іванович, напевно, ще був агрономом.

-          А ви можете розповісти як вони познайомилися?

-          Ви знаєте, ця історія була дуже давно і вона ніколи не мала для мене культового значення. Знаю, що він був особою, яка могла привернути до себе людей. Але як керівника я сприймаю його виключно, як особу «книжково — газетну».

-          А якою була реакція ваших батьків на його арешт. Чи вірив ваш батько, що все життя дружив зі злочинцем?

-          Скажу відверто, це був не простий час для моєї родини.

-          А зараз як політик як ви можете оцінити вчинки Лазаренка?

-          Ви знаєте, рано чи пізно кожна людина відповідає за свої вчинки.

-          Але Юлія Тимошенко теж в тюрмі. То для вас це теж божа воля?

-          Це політичне питання і час випробування для всієї України. Вся її діяльність на посаді прем’єра була перевірена владою не похвилинно, а посекундно  і влада  не знайшла жодної секунди, жодної коми, яка б була протизаконною. Підтвердженням тому є те, що  прокуратура була вимушена знову підняти справу ЄЕСУ, по якій вже багато років як закриті всі питання.

-          Ви ж знаєте, що зараз генпрокуратура має питання і до Лазаренка у цій справі. Не боїтеся, що ваша родина стане теж фігурантом розслідування?

-          Ви вважаєте, що спільний виїзд на шашлики 20 років тому – привід стати фігурантом справи ЄЕСУ?

-          Так у вашої родини був спільний бізнес з Лазаренком?

-          Ні в кого з членів моєї родини немає спільного бізнесу з Павлом Лазаренко.

-          Для вас є різниця між Лазаренком і Януковичем?

-          При Януковичі я живу зараз, і відчуваю презирство і неповагу до кожної людини, і до закону, що демонструє авторитарна влада. А що стосується Лазаренка – це для мене історія України з книжок. Хоча я й розумію, що він багато разів був не правий.

-          От ви зараз кажете про авторитаризм Януковича. Але я вас не пам’ятаю на жодних акціях протесту. Виходить, що тоді вам було все одно.

-          Ви помиляєтесь, на деяких акціях я була .

-          А в суд до Тимошенко ви чому не приходили?

-          А ви думаєте, лише прийшовши до суду, людина показує, що це її хвилює? Це що єдина можливість висловлювання протесту?

-          Багато з тих, хто ходив, таким чином сподівались отримати місце в списку.

-          Але ж це моральне юродство. Хіба ні? Ці люди приходили не підтримати лідера, політичного в язня, а отримати місце в списку. То слава Богу, якщо не потрапили.

-          Ви могли б приходити не в суд, але брати участь у мітингах на площі.

-          Я вважаю, що є і інші форми підтримки.

-          Так в чому тоді полягала ваша політична позиція?

-          В незмінній політичній ідеї. Вірність та послідовність — це також один зі способів боротьби.

-          А на вас тиснули, що ви змінили партію?

-          Ні. Хіба, за це вважати  мій конфлікт з Анатоліем Семиногою. Після мого виступу зі згаданого питання у Київраді мене виключили з фракції БЮТ . Сьогодні  Семинога є також виключеним з фракції БЮТ в Верховній Раді України.

-          Вам пропонували перейти до Партії регіонів?

-          Ні.

-          Вам не здається, що ви могли б виконувати ці завдання ефективніше, будучи у Партії регіонів. Ви мали б більше важелів…

-          Мені не здається в принципі, що я могла бути в Партії регіонів. Не поділяю позицію, стосовно російської мови як другої державної.

-          Це ваша єдина претензія до Партії регіонів?

-          Ні, не єдина, наприклад, є інтуїтивне відчуття, хто з політиків тобі ближчий.

-          Давайте, щоб було конкретніше. Ви можете назвати 3 пункти, чому вам не подобається влада і подобається опозиція?

-          Я абсолютно не сприймаю, коли говорять монологом, принижуючи гідність людини, як робить це зараз партія влади. Я не розумію, коли  закони переписують під людину чи ситуацію. Регіонали абсолютно узурпують владу, повністю зневажаючи позицію народу. Досить, чи продовжувати?

-          А що подобається в опозиції?

-          Я згодна з необхідністю терміново переглянути ПДВ та зменшити кількість податків. Мені близькі ідеї православ’я, що простежуються у всій програмі. Це багато до чого зобов’язує.

-          Здається, президент Янукович набагато набожніший, ніж опозиція

-          Це ваша точка зору. Важко назвати набожними людей, які говорять «Ми развели их, как котят»…

-          Ви знаєте Антона Яценка, Богдана Губського?

-          Ні. Тобто не особисто.

-          Ці люди крали не менше, ніж чинна влада. І православ’я їм не заважало

-          Власне тому іде ротація команди.

-          Потрапляння в парламент – це стеля ваших амбіцій?

-          Я напевно не так це сприймаю. Депутатство для мене не планка й не ціль. Я прагну багато чого зробити.  Наприклад,  Олександра Кужель, яка має великий результат, майже весь малий і середній бізнес існує, дякуючи їй. Я хотіла б досягти чогось подібного.

-          Але Кужель це робила без мандата…

-          Я хотіла б зробити щось подібне, перебуваючи у парламенті.

-          Знаєте, всі ми розуміємо, що Яценюк хоче стати президентом, син Януковича, щоб тато довше був при владі, а він більше заробив, а чого хочете ви?

-          Якщо ви говорите про якісь посади, то я їх не прагну. Я хочу, щоб в нашій країні працювали закони і щоб вони захищали права людей. Я. прагну іншої якості життя : іншої екології , інакшої медицини бо всі люди дихають одним і тим же повітрям, їздять одними дорогами, не зважаючи на те, скільки в них грошей і які посади вони займають

-          Багато людей, які прийшли в парламент з бізнесу, зрештою почали прогулювати засідання. Де гарантія, що це не станеться з вами.

-          Можливо для когось засідання є нудними, а для мене це є цікавою роботою. Я бачила, як моя мама не спала до 3-4 ночі і читала всі законопроекти на завтрашній день. Тому не треба всіх депутатів ставити в одну шеренгу.

-          А якщо в парламенті буде блокування чи бійка, що ви будете робити?

-          Зорієнтуюсь.

-          А якщо буде питання, що треба врятувати когось від політичного переслідування, хто є в непрохідній частині. Ви готові будете задля цього покласти мандат?

-          Все залежатиме від ситуації. Але я вважаю, що депутатський мандат навряд чи когось врятує.

-          До депутатів є багато претензій щодо персонального голосування. Ви зобов’язуєтесь голосувати самостійно і не віддавати нікому свою картку.

-          Звісно, а навіщо віддавати картку, коли ти сам присутній.

-          Вам вже сказали, які ваші функції у виборчій компанії?

-          Я знаю, що буду працювати в Києві.

-          Є ще одне питання, яке поставили у Твітері про вас. Скільки ви заплатили за місце?

-          Я не платила. І за мене не платили. Якби в мене була можливість і закон це дозволяв, я вважаю, що допомога опозиції — є правильним витрачанням коштів.