Тетяна Донець в ефірі ТВі

Народні депутати про медичну реформу та яку модель охорони здоров’я будує нині Україна

Медична реформа – перипетії і проблеми: Чи є стратегія в держави, яку модель охорони здоров’я будує Україна?

Гості “Сьогодні про головне”: Святослав Ханенко – народний депутат, фракція ВО “Свобода”; Тетяна Донець – народний депутат, фракція ВО “Батьківщина”; Анатолій Дирів – народний депутат, фракція ВО “Батьківщина”; Олег Царьов – народний депутат, заступник голови фракції Партії регіонів.

Олег Царьов: Відомі дві системи медичного обслуговування населення – система наркома Семашка, яка можлива в централізованій адміністративній вертикально збудованій державі, і система, що є в різних країнах, де кожен рівень місцевого самоврядування відповідає за якусь форму медичного обслуговування. З огляду на те, що ми вийшли з Радянського Союзу, і система медичного обслуговування була централізованою, проводили нинішню реформу.

До прикладу, в Дніпропетровській області на момент початку медичної реформи 90% населення, згідно з соціологічними опитуваннями, були незадоволені медичним обслуговуванням. Ситуація, зауважу, не змінилася. А це говорить про те, що медичну реформу треба проводити. На досвіді Дніпропетровської області слід вносити корективи в те, що впроваджують сьогодні по всій Україні.

Чи хоча б в одній країні світу, не дочекавшись результатів роботи цієї реформи в пілотних областях, починали впроваджувати реформу по всій країні?

Святослав Ханенко: Щодо моделей систем охорони здоров’я, то в світі відома не лише система Семашка, а й Бевериджа, Бісмарка, є страхові системи, змішані системи. Яку модель медичного обслуговування будує Україна? Відповідь на це має лежати в політичній площині, це прописано в Конституції України – саме Верховна Рада має визначати засади внутрішньої і зовнішньої політики. Однією зі стратегій внутрішньої політики є система і сфера охорони здоров’я. Якщо сьогодні поставити питання очільникам медичної реформи – Богатирьовій, Бахтєєвій, Акімовій, – яким законом визначено те, що відбувається зараз у країні, то вони можуть дати дві відповіді: основи законодавства у сфері охорони здоров’я і закон про пілотні регіони. Отже, який закон про основи законодавства – такі й реформи. Латані-перелатані, це просто катастрофа.

Анатолій Дирів: Зовсім нещодавно відбулися парламентські слухання щодо медичної реформи. Коли ми бачили очільників обласних держадміністрацій, керівників облздороввідділів тих пілотних областей, де зараз триває впровадження реформи, то нічого, крім “одобрямсу” не почули, в них усе чудово, дуже добре. Здовалось би, що апогеєм цього дійства мало б стати хорове виконання “Многая літа” Богатирьовій. Цікавою ремаркою були слова нашої колеги, яка сказала, що після таких виступів склалося враження, що наш міністр охорони здоров’я і ті люди, які виступали в парламенті, живуть зовсім в іншій країні. Адже в них все добре. А якщо запитати будь-якого громадянина, чи задоволений він роботою медичних закладів – відповідь буде негативна.

Та реформа, що зараз триває, – профанація. Вона складається з 5 етапів, розписано що за чим має йти, як вона повинна відбуватися. Але чи хоча б в одній країні світу, не дочекавшись результатів роботи цієї реформи в пілотних областях, починали впроваджувати реформу по всій країні? Створюючи Центри первинної медико-санітарної допомоги, передаючи “швидку допомогу”, фельдшерсько-акушерські пункти і так далі – це практично хаос у країні. В мене складається враження, що наші очільники просто не знають, що з цим робити.

Зміни треба було починати зі страхової медицини, хоча б на ліки. Якщо людині страховка покриває всі ліки, то не буде самолікування

Тетяна Донець: Я вважаю, що метою має бути те, щоб медицина стала доступнішою для людей. На сьогодні в нас цього немає. На мою думку, зміни треба було починати зі страхової медицини, хоча б на ліки. Якщо людині страховка покриває всі ліки, то не буде самолікування, людина матиме змогу вилікуватися, вона не сплачуватиме власних коштів за операції, за медикаменти, як це є зараз. У такому разі медина стане більш доступною і можливою. А вже після цього думати про зміну назв і розташування медичних закладів.

Анатолій Дирів: Питання охорони здоров’я – це питання національної безпеки України. Ми вбиваємо українців. Сьогодні рівень смертності українців перевищує всі допустимі межі. Я очолюю тимчасову слідчу комісію щодо МОЗ. Зауважу, ми не бачимо позитивної реакції з боку Міністерства охорони здоров’я – щоби прийшли і пояснили, що відбувається. За 1,5 місяця роботи комісії ми вже надіслали приблизно 150 запитів у різні інстанції, близько 30 запитів до МОЗ. Що є знаковим – ця комісія одна з тих, що дійсно працює. Із 13 членів комісії більшість становлять представники Партії регіонів і Комуністичної партії. Всі члени комісії підписалися під зверненням до пана Азарова з вимогою дати нам роз’яснення, бо відповіді МОЗ нас не влаштовують.

Святослав Ханенко: Можна говорити про ліки, про адміністративні наради, але варто також говорити і реалізовувати основоположні засади трансформації такої чутливої і важливої для суспільства системи, як охорона здоров’я, які обов’язкові складові вона повинна мати, якого змісту повинні бути ці складові. Класичні складові – економіка, фінанси, система управління, кадри. Медикаменти для лікаря – це засіб, інструмент.

Якщо наші медичні працівники й далі працюватимуть у таких умовах, як зараз, то невдовзі в системі охорони здоров’я взагалі нікому буде працювати. Більш ніж 50% випускників медичних вишів, у тому числі бюджетників, не приходять у систему, бо на тих умовах жити неможливо. При цьому рівень кваліфікації і ефективності роботи лікарів катастрофічно падає. Значною мірою не вони в цьому винні, провина лежить на владі, яка не на наукових засадах готує і впроваджує реформи, а за помахом руки вождя.